Підтверджено, що незалежно від типів та форм власності середні навчальні заклади мають одну загальну рису – значне завищення оцінок державної підсумкової атестації порівняно з контрольними моніторинговими оцінками.
Показано, що рівень математичної та комп’ютерної підготовки школярів визначає об’єктивну необхідність введення в університеті у першому семестрі додаткових занять з метою забезпечення можливості всім студентам у повній мірі вивчати дисципліни з навчальних планів бакалаврів.
Проведено аналіз, який свідчить про те, що об’єктивність оцінювання значною мірою залежить від роботи регіональних центрів незалежного оцінювання якості освіти і суттєво відрізняється по регіонах. Отже, сама незалежність тримається виключно на конкретних особистостях, а не на технології, яка б виключала суб’єктивне втручання у процес проведення оцінювання. Констатується, що виключення суб’єктивного чинника може бути забезпечене тільки через організацію об’єктивної незацікавленості всіх тих, хто проводить оцінювання. Наразі незалежність спостерігачів в аудиторіях при тестуванні зазнає потужного випробування.
На статистичному матеріалі університету побудовано статистично якісну чотирифакторну регресійну модель залежності успішності навчання в університеті від: рівня IQ студента; кількості балів у сертифікатах ЗНО з математики; кількості балів у сертифікатах ЗНО з української мови та літератури; середнього бала атестата про повну загальну середню освіту. Одним із висновків з цих кількісних досліджень є те, що оцінка IQ за тестами Амтхауера не дає можливості повною мірою оцінити здатність абітурієнтів до навчання у всіх його вимірах, тому потрібно продовжити роботу з розробки тестів комплексної оцінки навчальної компетентності особистості.
Запропоновано ієрархію компетентностей та їхній зв’язок з навчальною програмою за напрямом підготовки (спеціальністю). Ця ієрархія дозволяє дійсно обґрунтовано складати навчальні програми та на їх основі навчальні плани для кожного освітньо-кваліфікаційного рівня.
Наведено Національну рамку кваліфікацій (НРК), що об’єднує професійні та академічні кваліфікаційні рівні й описує їх дескрипторами через професійні та академічні компетентності.
Обґрунтовано, що створення законодавчих та організаційних умов працевлаштування бакалаврів дозволить без соціального напруження вивести їх на ринок праці і, таким чином, значно зменшити кількість бажаючих вступати до магістратури, підняти вимоги до них й обґрунтовано скоротити держзамовлення на підготовку магістрів.
Обґрунтовано необхідність формування навчальних планів в університеті на принципі безперервності, який передбачає впродовж усього періоду навчання відсутність перерв у графіках навчання за різними видами підготовки: мовної, математичної, комп’ютерної, технологічної, професійної та практичної. Стверджується, що введення у навчальний план бакалаврської підготовки дисциплін інженерного і технологічного циклу дозволяє випускникам вільно орієнтуватися та самовдосконалюватися, працюючи в організації будь-якої галузі, оскільки особливості роботи бухгалтера, фінансиста, економіста, менеджера суттєво залежать від того, де він працює – на металургійному або машинобудівному заводі, у посередницькій фірмі чи науково-дослідному інституті.
Показано, що розвиток університету на 94 – 98 % забезпечується студентами, які навчаються на контрактній основі. Тому законодавче обмеження набору студентів на контрактну форму навчання, що існує в чинному законодавстві і закладене у проект нового Закону про вищу освіту, фактично є обмеженням на розвиток університету. Ця норма Закону спрямована фактично проти університетів, які мають потужний імідж та високий рівень привабливості.
Стверджується, що формування компетентного фахівця вимагає від викладачів перебудови як змісту, так і форми навчального процесу, оскільки передбачає перехід до його студентоцентрованої орієнтації, що, у свою чергу, потребує дуже великої і кропіткої роботи кожного викладача з кожним студентом.
Обґрунтовано, що вирішення такого масштабного завдання можливе тільки у колективі з високою корпоративною культурою, де його провідною частиною добровільно використовуються відповідні етичні норми. Запровадження «Кодексу професійної етики та організаційної культури працівників і студентів Харківського національного економічного університету» разом із системою організаційних заходів дозволило значно підняти рівень колективної єдності, морального задоволення членів колективу від успіхів розвитку університету в цілому, індивідуальної порядності професорсько- викладацького складу. Крім того, ця система організаційних заходів робить об’єктивно вигідним виконання завдань з упровадження компетентнісного підходу з матеріальної точки зору.
Сформульовано одне з основних завдань самостійної роботи в університеті – навчити студентів вчитися.
Стверджується, що тривіальне накладання ІТ-технологій на традиційний підхід до самостійної роботи, який базується на простій передачі знань з підручників студенту, не дасть очікуваного результату. Необхідно так побудувати персональну навчальну систему, щоб вона на базі дистанційних технологій була спрямована на формування у студента здатності самонавчатися протягом усього життя, використовувати отримані знання у своїй діяльності та суттєво розширила можливість спілкування викладача зі студентом навіть при територіальному розмежуванні.
Подано методику оцінки якості роботи професорсько-викладацького складу, яка побудована таким чином, що стимулює викладача постійно поліпшувати свою роботу за тими напрямами, які обрані університетом як пріоритетні з урахуванням того, що залежно від розміру матеріальне заохочення може бути як стимулюючим, так і, навпаки, демотиваційним фактором. Наведено методику заохочення студентів, яка базується на тому, що студент краще мотивований, якщо розуміє необхідність тієї або іншої роботи як одного з етапів на шляху до досягнення своєї проміжної або кінцевої мети і якщо він відчуває, що його робота об’єктивно оцінена оточенням, яке він цінує.
Зазначено, що чинне законодавство своєю нормою про незмінність вартості навчання впродовж усього періоду навчання демотивує студентів, що навчаються на контрактній основі, оскільки вони відчувають деяку соціальну несправедливість. По-перше, вони розуміють, що фактично за їхні кошти розвиваються ВНЗ і цим користуються, крім них, ще й студенти бюджетної форми навчання. Подруге, студенти-першокурсники фактично сплачують частину вартості навчання старшокурсників, що вчаться, як і вони, на контрактній основі.
Обґрунтовано, що наукове забезпечення навчального процесу у ВНЗ вкрай утруднене, оскільки у сфері бюджетного фінансування ННТР не ліквідована практика фінансування науково-дослідних установ, а не конкретних проектів, а фінансування ННТР суб’єктами господарювання не стимулюється державою ані економічними, ані організаційними важелями. Стверджується, що чинна система оплати праці обумовлює відсутність реальної зацікавленості вчених ВНЗ у розширенні наукової діяльності та підвищенні якості наукових розробок, оскільки вони на умовах сумісництва незалежно від обсягу виконаних ННТР не можуть отримувати більш ніж 50 % окладу, що передбачено відповідною Постановою КМУ.
Зазначено, що запит на відкриття спеціалізованої вченої ради із захисту дисертацій в тій чи іншій організації, за тією чи іншою науковою спеціальністю має містити кількісне обґрунтування: можливості якісної селекції молодих науковців, достатності наукової бази, тобто обсягу наукових досліджень, якості кадрового наукового потенціалу, можливості забезпечення широкого оприлюднення результатів наукових досліджень, можливості організаційного забезпечення процесу захисту дисертацій.
Зазначено, що дві третини роботодавців цікавлять не самостійні творчі особистості, що здатні приймати творчі рішення, а працьовиті виконавці, які готові виконати максимальну кількість завдань за короткий термін.
Здійснено аналіз анкет, який демонструє, що роботодавці у своїй компетентності далекі від технологій організації навчального процесу, і тому для них більш важливий загальний імідж, ніж передові технології навчання, іншими словами, результат більш важливий, ніж засоби його досягнення.
Обґрунтовано, що розробка, офіційне оприлюднення та впровадження університетського проекту «Кар’єра» – це шлях реалізації набутих фахових компетентностей. Інноваційною складовою цього проекту є: включення в базу даних особистісних психологічних характеристик студентів, їх особистих науково-практичних портфоліо, відеопрезентацій для роботодавців, просування на ринок праці не тільки випускників, а й студентів 3 – 5 курсів для проходження практик, стажувань, створення тимчасових творчих колективів з метою вирішення проблем, що виникають у роботодавців на госпдоговірній основі.
English
Українська