Запропоновано ієрархію компетентностей та їхній зв’язок з навчальною програмою за напрямом підготовки (спеціальністю). Ця ієрархія дозволяє дійсно обґрунтовано складати навчальні програми та на їх основі навчальні плани для кожного освітньо-кваліфікаційного рівня.
Наведено Національну рамку кваліфікацій (НРК), що об’єднує професійні та академічні кваліфікаційні рівні й описує їх дескрипторами через професійні та академічні компетентності.
Обґрунтовано, що створення законодавчих та організаційних умов працевлаштування бакалаврів дозволить без соціального напруження вивести їх на ринок праці і, таким чином, значно зменшити кількість бажаючих вступати до магістратури, підняти вимоги до них й обґрунтовано скоротити держзамовлення на підготовку магістрів.
Обґрунтовано необхідність формування навчальних планів в університеті на принципі безперервності, який передбачає впродовж усього періоду навчання відсутність перерв у графіках навчання за різними видами підготовки: мовної, математичної, комп’ютерної, технологічної, професійної та практичної. Стверджується, що введення у навчальний план бакалаврської підготовки дисциплін інженерного і технологічного циклу дозволяє випускникам вільно орієнтуватися та самовдосконалюватися, працюючи в організації будь-якої галузі, оскільки особливості роботи бухгалтера, фінансиста, економіста, менеджера суттєво залежать від того, де він працює – на металургійному або машинобудівному заводі, у посередницькій фірмі чи науково-дослідному інституті.
Стверджується, що формування компетентного фахівця вимагає від викладачів перебудови як змісту, так і форми навчального процесу, оскільки передбачає перехід до його студентоцентрованої орієнтації, що, у свою чергу, потребує дуже великої і кропіткої роботи кожного викладача з кожним студентом.
Сформульовано одне з основних завдань самостійної роботи в університеті – навчити студентів вчитися.
Подано методику оцінки якості роботи професорсько-викладацького складу, яка побудована таким чином, що стимулює викладача постійно поліпшувати свою роботу за тими напрямами, які обрані університетом як пріоритетні з урахуванням того, що залежно від розміру матеріальне заохочення може бути як стимулюючим, так і, навпаки, демотиваційним фактором. Наведено методику заохочення студентів, яка базується на тому, що студент краще мотивований, якщо розуміє необхідність тієї або іншої роботи як одного з етапів на шляху до досягнення своєї проміжної або кінцевої мети і якщо він відчуває, що його робота об’єктивно оцінена оточенням, яке він цінує.
Обґрунтовано, що наукове забезпечення навчального процесу у ВНЗ вкрай утруднене, оскільки у сфері бюджетного фінансування ННТР не ліквідована практика фінансування науково-дослідних установ, а не конкретних проектів, а фінансування ННТР суб’єктами господарювання не стимулюється державою ані економічними, ані організаційними важелями. Стверджується, що чинна система оплати праці обумовлює відсутність реальної зацікавленості вчених ВНЗ у розширенні наукової діяльності та підвищенні якості наукових розробок, оскільки вони на умовах сумісництва незалежно від обсягу виконаних ННТР не можуть отримувати більш ніж 50 % окладу, що передбачено відповідною Постановою КМУ.
Зазначено, що дві третини роботодавців цікавлять не самостійні творчі особистості, що здатні приймати творчі рішення, а працьовиті виконавці, які готові виконати максимальну кількість завдань за короткий термін.
English
Українська