Подано методику оцінки якості роботи професорсько-викладацького складу, яка побудована таким чином, що стимулює викладача постійно поліпшувати свою роботу за тими напрямами, які обрані університетом як пріоритетні з урахуванням того, що залежно від розміру матеріальне заохочення може бути як стимулюючим, так і, навпаки, демотиваційним фактором. Наведено методику заохочення студентів, яка базується на тому, що студент краще мотивований, якщо розуміє необхідність тієї або іншої роботи як одно­го з етапів на шляху до досягнення своєї проміжної або кінцевої мети і якщо він відчуває, що його робота об’єктивно оцінена оточенням, яке він цінує.

Зазначено, що чинне законодавство своєю нормою про незмінність вартості на­вчання впродовж усього періоду навчання демотивує студентів, що навчаються на контрактній основі, оскільки вони відчувають деяку соціальну несправедли­вість. По-перше, вони розуміють, що фактично за їхні кошти розвиваються ВНЗ і цим користуються, крім них, ще й студенти бюджетної форми навчання. По­друге, студенти-першокурсники фактично сплачують частину вартості навчан­ня старшокурсників, що вчаться, як і вони, на контрактній основі.

Центральне місце у впровадженні компетентнісного підходу у навчальний процес по праву належить професорсько-викладацькому складу (ПВС) і його окремим представникам, про яких можна сказати – це Вчитель з великої лі­тери. Якщо такі педагоги будуть працювати у ВНЗ, то будуть розвиватися наукові школи зі своїми досягненнями, будуть видаватися якісні підручники і навчальні посібники, будуть перемоги студентів на конкурсах наукових робіт та олімпіадах з навчальних дисциплін, будуть випускники, які принесуть сла­ву навчальному закладу.