Проблема 1.2

Відсутність дієвих механізмів стосовно створення економічних стимулів фінансування наукових досліджень і науково-технічного розвитку суб’єктів господарювання із залученням вузівської науки.

Аналіз чинних податкових механізмів

У сучасному податковому законодавстві щодо стимулювання розвитку науково-технічної діяльності підприємств передбачено декілька спеціальних регуляторів в оподаткуванні прибутку. Першим таким механізмом є право плат­ника на віднесення витрат на науково-технічний розвиток до складу витрат.

Відповідно до пп. 140.1 Податкового кодексу України при визначенні об’єкта оподаткування враховуються такі витрати подвійного призначення:

«140.1.2. Витрати (крім тих, що підлягають амортизації), пов’язані з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності, на вина­хідництво і раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно- експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослі­дження моделей і зразків, пов’язаних з основною діяльністю платника подат­ку, витрати з нарахування роялті та придбання нематеріальних активів (крім тих, що підлягають амортизації) для їх використання в господарській діяльності платника податку.

До складу витрат не включаються нарахування роялті у звітному пері­оді на користь:

1) нерезидента (крім нарахувань на користь постійного представництва нерезидента, яке підлягає оподаткуванню згідно з пунктом 160.8, нараху­вань, що здійснюються суб’єктами господарювання у сфері телебачення і ра­діомовлення відповідно до Закону України «Про телебачення і радіомовлен­ня», та нарахувань за надання права на користування авторським, суміж­ним правом на кінематографічні фільми іноземного виробництва, музичні та літературні твори) в обсязі, що перевищує 4 % доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (за вирахуванням податку на додану вартість та акцизного податку) за рік, що передує звітному, а та­кож у випадках, якщо виконується будь-яка з умов:

а)  особа, на користь якої нараховуються роялті, є нерезидентом, що має офшорний статус з урахуванням пункту 161.3 Податкового кодексу України;

б)  особа, на користь якої нараховується плата за такі послуги, не є бене- фіціарним (фактичним) отримувачем (власником) такої плати за послуги за виключенням випадків, коли бенефіціар (фактичний власник) надав пра­во отримувати таку винагороду іншим особам;

в) роялті виплачуються щодо об’єктів, права інтелектуальної власнос­ті щодо яких вперше виникли у резидента України;

…

г)  особа, на користь якої нараховуються роялті, не підлягає оподатку­ванню стосовно роялті в державі, резидентом якої вона є;

2)    юридичної особи, яка відповідно до статті 154 Податкового кодексу України звільнена від сплати цього податку чи сплачує цей податок за став­кою, іншою, ніж встановлена в пункті 151.1 Податкового кодексу України;

3)    особи, яка сплачує податок у складі інших податків, крім фізичних осіб, які оподатковуються в порядку, встановленому розділом IVПодатко­вого кодексу України».