Удосконалення всієї системи освіти України має стати головним завданням інтелектуального загалу нашої країни. Автор глибоко переконаний, що загаль­не стратегічне завдання підвищення якості підготовки фахівців для суспільства, що базується на економіці знань, не може бути виконане як локальне завдання, оскільки проблеми, що накопичені у нашій державі, носять системний характер. Тому вирішення однієї чи декількох розрізнених проблем не дозволить отрима­ти загальний позитивний результат. Потрібна розробка комплексної стратегічної програми, що побудована за методологією програмно-цільового підходу й вклю­чає систему взаємопов’язаних у часі, просторі і за змістом програм для освітян­ської, економічної, юридичної, мистецької та публічної сфер діяльності.

Складність проблеми підвищується у зв’язку з об’єктивною необхідністю інте­грації нашої системи освіти у світовий освітянський простір. З різних об’єктивних і суб’єктивних причин наша система освіти розвивалася ізольовано від світової, що привело до створення відповідного поняттєво-термінологічного апарату, який не повною мірою кореспондується з апаратом, що використовується в інших кра­їнах. У рамках Болонського процесу реалізується спроба конвергенції національ­них освітніх систем для того, щоб без втрати самобутності, яка притаманна кожній країні, на спільній основі вирішувати проблеми оцінки «результатів навчання»*¹ та присвоєння «кваліфікацій»*².

Найбільш фундаментальним дослідженням у цьому напрямі є проект Тюнінг*³.

Останнім часом рішучими кроками у потрібному напрямі були:

• активна робота міжвідомчої робочої групи з питань розроблення та впровадження Національної рамки кваліфікацій;
• розробка і видання у 2011 році Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України разом з Національною академією педагогічних наук України «Національного освітнього глосарію: вища школа» [21].