Проблеми ефективності наукової та освітньої діяльності у вищих навчальних закладах

Пропозиції Харківського національного економічного університету щодо вдосконалення законодавчого та нормативного забезпечення [34]

1. Підвищення ефективності наукової та науково-технічної діяльності закладів вищої освіти

Проблема 1.1

Відсутність реальної зацікавленості вчених ВНЗ у розширенні наукової діяльності та підвищенні якості наукових розробок (недосконалість форм і систем оплати праці науково-педагогічних працівників, що зайняті на­уковою та науково-технічною діяльністю).

Аналіз чинних механізмів та обмежень

Традиційною формою оплати праці науково-педагогічних працівників закладів вищої освіти є внутрішнє сумісництво, яке обмежує матеріальну за­цікавленість працівників: по-перше, фіксованими окладами, розмір яких у те­перішній час встановлений Наказом № 41 від 23.01.2005 р. МОН України «Про внесення змін до наказу МОН України № 161 від 29.03.2001 р.»; по-друге, обме­женою кількістю годин протягом робочого дня, які науково-педагогічний пра­цівник може використовувати для наукової та науково-педагогічної діяльності (4 години). Останню норму введено п. 2 Постанови КМУ № 245 від 3 квітня 1993 року (в редакції п. 6 Постанови КМУ № 1033 «Про заходи щодо залучення додаткових надходжень до бюджету та підвищення ефективності витрачан­ня бюджетних коштів для забезпечення фінансування соціальних виплат на­селенню»), якою передбачено, що «тривалість роботи за сумісництвом не може перевищувати чотирьох годин на день і повного робочого дня у вихід­ний день. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу».

Унаслідок цього гранична сума оплати, що отримує науково-педа­гогічний працівник вищого навчального закладу за виконання наукової та науково-технічної діяльності, обмежена 50 % окладу, встановленого залеж­но від займаної посади (Наказ Міністерства освіти і науки України № 41 від 25.01.2005 року).

Це обмеження особливо негативно впливає на залучення до наукових дослі­джень провідних науково-педагогічних працівників, які внаслідок високої ква­ліфікації та науково-педагогічного досвіду, як правило, не тільки виконують науково-дослідні роботи на умовах внутрішнього сумісництва, але й на тих же умовах залучаються до навчального процесу післявузівського навчання та підготовки магістрів.

Крім того, обмеження щодо внутрішнього сумісництва унеможливлює одночасну участь одного й того ж науково-педагогічного працівника у ви­конанні більш ніж однієї науково-дослідної роботи, що не заохочує його до укладання нових договорів та інтенсифікації творчої праці.