Щодо наукового ступеня доктора наук, то технологічна схема підготовки відповідного фахівця аналогічна тій, що подана на рис. 2.9, з тією лише різ­ницею, що вимоги до дисертаційної роботи значно підвищені і передбачають вирішення значної наукової проблеми. Крім того, етап навчання в аспі­рантурі заміняється докторантурою. Три роки докторантури передбачають не навчання, а виділяються для завершення написання докторської дисертації.

Ключовою ланкою у ланцюзі підготовки і захисту дисертацій цих двох рівнів є СВР, оскільки вони виконують головну роль у експертизі дисертації та підготовленості дисертанта. Де-факто формування мережі СВР є слабким місцем діючої технології.

На погляд автора, при наданні дозволу на відкриття в тій чи іншій органі­зації СВР необхідно враховувати такі показники діяльності цих організацій:

Показник 1 . Можливість якісної селекції молодих науковців за даною галуз­зю знань. Наприклад, у ХНЕУ реалізується піраміда селекції наукових кадрів за п’ять років, а саме у 2006 – 2010 рр., що подана на рис. 2.10.

З 13 504 бакалаврів університет готує:

5 070 магістрів, або 37,5 % від кількості бакалаврів;

188 аспірантів, або 1,4 % від кількості бакалаврів,

а також:

129 осіб захистили кандидатські дисертації, або 0,96 % від кількості бака­лаврів;

19 осіб захистили докторські дисертації, або 0,14 % від кількості бакалаврів.

У рамках науково-навчальної асоціації (ННА) «ІНЖЕК» вчені НДЦ з усієї кількості бакалаврів, яких готує університет, спочатку роблять відбір групи магістрів для участі у ННТР і керівництва магістерськими роботами, а потім – відбір в аспірантуру магістрів. Так, за п’ять років (2006 – 2010 рр.) 46 осіб за­кінчили аспірантуру, з яких 40 захистили кандидатські дисертації, крім того, було захищено 3 докторських дисертації.