ЗКО має дві складові: професійну та позапрофесійну, сама назва яких го­ворить про зміст комунікативного оточення.

Професійне комунікативне оточення (ПКО) на мезорівні формується віднос­но особистості підприємствами, різними суспільними об’єднаннями професіона­лів, ВНЗ та ін., а на мікрорівні – відповідними фахівцями.

Позапрофесійне комунікативне оточення (ППКО) взаємодіє зі студентом на мезорівні через засоби масової інформації, заклади культури та мистецтва, політичні та неполітичні громадські організації та інші непрофесійні інститу­ції. На мікрорівні студент має комунікативні зв’язки з рідним, знайомими та іншими особистостями.

Таким чином, формування студента як фахівця та особистості здійснюється загальним комунікативним оточенням, а не тільки професійним. Співвідношення сил впливу на особистість позапрофесійного комунікативного оточення і, відпо­відно, професійного комунікативного оточення суттєво залежить від мотивацій­них, організаційних та змістовних їхніх складових.

Згідно зі схемою на рис. 2.1 на мезорівні професійного комунікативного оточення у ВНЗ здійснюється формальна вища освіта як складова «формальної освіти» ^*7 в цілому.

^*7 « Формальна освіта (Formal education) : Освіта, що приводить до присво­єння кваліфікації (кваліфікацій) у межах певного освітнього рівня (етапу, циклу) і здійснюється в закладах освіти. За даними Організації економічного співро­бітництва і розвитку формальна освіта зазвичай актуальна для осіб віком до 40 років, для старшого віку її роль у навчанні впродовж життя значно знижу­ється…

Формальне навчання (Formal learning) : див. Формальна освіта (Formal education)» [21].