Крім того, часто ця система орієнтована на оцінку рівня засвоєння студен­тами наданих викладачами знань, а не на оцінку їх здатності використовувати ці знання у своїй професійній діяльності та соціальній практиці. Це є методо­логічною помилкою системи навчання та оцінювання його результатів, яка призводить до дуже негативних наслідків у підготовці фахівців.

Наприклад, учень назвав необхідну кількість іноземних слів, розказав напам’ять правила граматики, повторив фонетичні вправи, але чи значить це, що він вивчив іноземну мову і заслуговує на відмінну оцінку. На переконан­ня автора, відповідь буде негативною. Адже не було перевірено головне – чи може він спілкуватися цією мовою, чи може грамотно написати твір або хоча б диктант. Інакше кажучи, не було перевірено, чи оволодів він цією мовою, чи сформована у нього здатність використовувати отримані знання у вигляді правил граматики, фонетики та набору слів.

Таким чином, увесь процес вивчення мови був зведений до заучування й відтворення окремих її елементів – слів, правил граматики, фонетики, тоб­то мова як система не вивчалася. Це серйозна теоретична помилка, оскільки з точки зору системного аналізу вивчення окремих елементів не забезпечує пізнання системи в цілому. Головні властивості системи полягають у синерге­тичному ефекті, якого немає в окремих її елементах і який не є їхньою сумою, а виникає при їх взаємодії.

Компетентнісний підхід в освіті передбачає формування в учнів тієї або іншої компетентності саме як системи, а не як сукупності окремих елементів знань, вмінь тощо. Тільки система певних знань, вмінь та інших особистісних якостей дозволяє людині стати компетентним фахівцем.