1.2. Кількісна оцінка привабливості вищих навчальних закладів України

Слід зауважити, що існують два основних підходи до отримання узагальнюючої кількісної оцінки привабливості об’єкта дослідження:

  1. монокаузальний підхід, який дозволяє оцінити привабливість об’єкта на підставі аналізу зміни значень одного показника, певним чином обґрунтованого для участі в дослідженні, що й було зроблено;
  2. полікаузальний підхід, який спрямований на отримання однозначної кількісної оцінки, що синтезує в собі синергетичний ефект взаємодії багатьох показників, які відображають різні сторони привабливості об’єкта дослідження. З цією метою використовуються різні методи згортки чи формування інтегрального показника.

Не зменшуючи переваг першого підходу для певних науково-практичних досліджень, необхідно зазначити, що для оцінки привабливості вищого навчального закладу найбільш доцільним є використання другого підходу. Дана пропозиція базується на такому:

  • процес визначення привабливості ВНЗ є складно структурованим процесом, що описується різноплановими показниками. Виходячи з цього, вищий навчальний заклад має розглядатися як точка в n -вимірному просторі;
  • показники привабливості ВНЗ є рівнозначними щодо їх впливу на загальну оцінку привабливості, тобто виділити найбільш пріоритетний за впливом один показник неможливо.

Таким чином, при визначенні привабливості ВНЗ для абітурієнтів пропонується використовувати один із методів таксономії – метод рівня розвитку, запропонований польським вченим В. Плютою [ 23 ]. Перевагою даного методу є можливість отримання однозначної кількісної оцінки у вигляді інтегрального показника, що синтезує в собі вплив усіх показників привабливості, визначених у дослідженні.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>