Додаток Е

Існуючий порядок має певні недоліки:

  • ці норми не поширюються на навчання фізичних осіб, з якими будуть укладені трудові відносини після отримання спеціальності (кваліфікації);
  • не зрозуміло, чому акцент робиться саме на підвищенні кваліфікації працівників робітничих професій, а не всіх працюючих, тобто ця норма дискримінує працівників інших професій, ніж робітничі.

Приклад. Підприємство вирішило направити на курси підвищення кваліфікації працівника планового відділу (сума витрат скала 5 000 грн) та робочого транспортного цеху (сума витрат склала 3 000 грн).

З урахуванням діючого законодавства до витрат при оподаткуванні прибутку підприємства підприємство має право включити тільки суму, сплачену за підвищення кваліфікації робочого транспортного цеху в розмірі 3 000 грн;

  • якщо робітник навчається не в навчальному закладі (наприклад, проходить стажування на іншому підприємстві), то витрати на навчання не підпадають під дію пп. 140.1.3 Податкового кодексу України.

Приклад. Підприємство вирішило направити працівника бухгалтерії для проходження стажування на інше підприємство (витрати на підвищення кваліфікації у формі стажування склали 2 500 грн), а працівника відділу маркетингу – до вищого навчального закладу для навчання на заочному відділенні (4 300 грн).

З урахуванням діючого законодавства до витрат може бути віднесена тільки сума, сплачена за підвищення кваліфікації працівника відділу маркетингу (у сумі 4 300 грн), а витрати на підвищення кваліфікації працівника бухгалтерії (у сумі 2 500 грн) не підлягають включенню до складу витрат, оскільки стажування буде проходити на іншому підприємстві, а не в навчальному закладі.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>