При переході до нового типу суспільства, що базується на економіці знань, виникають нові вимоги до особистості, які обумовлені специфікою колективного створення новітніх знань. Розробники засад погоджуються з думкою М. Згу- ровського, який вважає, що традиційні піраміди та вертикалі влади не зможуть забезпечити мережний характер формування нових знань [8]. Вони створюються в розгалуженій мережі людей та організацій без урахування внутрішніх і зовнішніх кордонів. Така технологія створення нового інтелектуального продукту обумовлює, на погляд автора, суспільний характер останнього і вимагає помірного рівня індивідуалізму та високого рівня самоорганізації й моральності творчої особистості. Виховання такої особистості є дуже непростою проблемою і потребує багато часу та титанічних зусиль, але без цього можна й не мріяти про економіку знань. Дуже влучно з цього приводу сказав Ф. Рабле: «Знання поза совістю веде до руйнації душі» [40].
В Україні впродовж сторіч спрацьовував принцип самоорганізації в суспільному житті, тому не індивідуалізм, а деяка соціальність була притаманна нашому народу і наразі ним не зовсім втрачена. Підтвердженням цієї тези є робота поета та історіографа Юрія Липи: «Не чистий індивідуалізм є характерним для українця, лишень українська асоціативна група, громада, артіль» [14].
Ця риса українського народу свідчить про те, що у сенсі самоорганізації та моральності ми стоїмо ближче до суспільства, побудованого на економіці знань, за деякі економічно розвинуті країни. Такий висновок дає надію, що через розумний проміжок часу ми увійдемо в глобальну економіку знань, а не залишимося на узбіччі шляху до неї.
Таким чином, стратегічною метою розвитку нашої держави має бути розбудова суспільства, що базується на економіці знань, де головним буде підвищення якості та рівня життя українського народу, де економіка буде для людей, а не навпаки. Економіка може бути реалізована через системну роботу всього загалу зі створення комунікаційно-інформаційного суспільства і паралельне запровадження мережних технологій, створення новітніх знань як основи економіки знань. Однак ця теза не охоплює гуманітарний, морально- етичний бік питання. На погляд автора, без виховання громадянина з відповідними якостями, які базуються на економіці знань, суспільство розвиватися не буде. Тому одним із головних завдань нашої держави є формування й виховання творчої особистості та її соціалізація з використанням тих надбань, які історично притаманні українському народу.
Реалізація зазначеної стратегічної мети потребує спільної роботи установ влади, науки, освіти, культури, засобів масової інформації, бізнесу та ін. Тільки робота всього суспільного загалу в одному напрямі може дати позитивний результат.