Обґрунтовано, що наукове забезпечення навчального процесу у ВНЗ вкрай утруднене, оскільки у сфері бюджетного фінансування ННТР не ліквідована практика фінансування науково-дослідних установ, а не конкретних проек­тів, а фінансування ННТР суб’єктами господарювання не стимулюється дер­жавою ані економічними, ані організаційними важелями. Стверджується, що чинна система оплати праці обумовлює відсутність реаль­ної зацікавленості вчених ВНЗ у розширенні наукової діяльності та підвищенні якості наукових розробок, оскільки вони на умовах сумісництва незалежно від обсягу виконаних ННТР не можуть отримувати більш ніж 50 % окладу, що пе­редбачено відповідною Постановою КМУ.

Зазначено, що запит на відкриття спеціалізованої вченої ради із захисту дисертацій в тій чи іншій організації, за тією чи іншою науковою спеціальніс­тю має містити кількісне обґрунтування: можливості якісної селекції моло­дих науковців, достатності наукової бази, тобто обсягу наукових досліджень, якості кадрового наукового потенціалу, можливості забезпечення широкого оприлюднення результатів наукових досліджень, можливості організаційно­го забезпечення процесу захисту дисертацій.

Перебудова навчального процесу в університеті на методологічних заса­дах, які передбачають його спрямування на кінцевий результат – формування компетентного фахівця, неможлива без суттєвого підвищення якості наукової роботи. Теза про первинність наукових досліджень професорів та провідних доцентів відносно викладацької роботи закріплена в Концептуальних засадах розвитку Харківського національного економічного університету [12].

Університет є елементом науково-освітянської системи України з усіма пов’язаними з цим наслідками у сфері законодавства, фінансування, органі­зації роботи тощо. Задекларований курс нашої держави на розбудову суспіль­ства, що базується на економіці знань, до цього часу мало чим підкріплений у законодавчій та економічній практиці.

«Закон України «Про наукову та науково-технічну діяльність» № 1977-ХІІ від 13.12.1991 року зазначає, що держава забезпечує бюджетне фінансування наукової та науково-технічної діяльності у розмірі не менше 1,7 % ВВП Украї­ни. За останні 11 років ця норма закону жодного разу не була виконана. Най­менший обсяг державних видатків спостерігався у 1999 році – 0,34 % ВВП, далі він поступово зростав, проте ніколи не перевищував 0,5 % ВВП» [43].