Адаптивність та гнучкість освіти

Трудных наук нет, есть только трудные изложения, то есть непереваримые

Александр Иванович Герцен (1812 – 1870) – русский писатель, публицист,

революционный деятель

Если вы берете людей такими, каковы они есть, со всеми присущими им недостатками, вы никогда не сделаете их лучше.

Если вы обращаетесь с людьми, как с идеальными людьми, вы поднимаете их на ту высоту, на которой вы хотели бы их видеть

Иоганн Вольфганг Гете (1749 – 1832) – немецкий поэт

Студенти та науково-педагогічні працівники ХНЕУ повинні реалізовувати навчальний процес на основі принципу адаптивності та гнучкості освіти.

При професійній освіті необхідно вміло використовувати наявні в студен­та резерви й сприяти його швидкій і повній адаптації до існуючої системи вищої освіти.

Необхідність принципу адаптивності та гнучкості виникає у зв’язку з тим, що багато студентів приходять у ВНЗ зі значними індивідуальними розбіжнос­тями в мотивації, знаннях, уміннях і навичках, що робить навчання для одних легким і нецікавим, для інших – складним і також нецікавим, і тільки для тре­тіх – відповідним їх здатностям. Виникає необхідність психологічної, соціаль­ної й педагогічної адаптації студентів з метою формування їхньої здатності до ефективного навчання.

Адаптивність передбачає вміння швидко пізнати психологію студента й перебудувати свою науково-педагогічну діяльність на основі самоосвіти й самовиховання.

До адаптивних здатностей науково-педагогічного співробітника можна віднести:

здатність самостійно підбирати навчальний матеріал, визначати опти­мальні засоби й ефективні методи навчання;

здатність по-різному, доступним чином викладати той самий навчальний матеріал для того, щоб забезпечити його розуміння й засвоєння всіма студен­тами;

здатність будувати навчання з урахуванням індивідуальності студентів, забезпечуючи швидке й глибоке засвоєння ними знань, умінь і навичок;

здатність за порівняно короткий строк досягати засвоєння значного об­сягу інформації, прискореного інтелектуального й морального розвитку всіх студентів;

здатність правильно будувати заняття, постійно вдосконалюючи свою ви­кладацьку майстерність;

здатність передавати свій досвід іншим викладачам і, у свою чергу, вчити­ся на їхніх прикладах;

здатність до самонавчання, включаючи пошук і творчу переробку корис­ної для навчання інформації, а також її безпосереднє використання в науково- педагогічній діяльності.