Системність і безперервність освіти

Человек стремится к знанию, и, как только в нем угасает жажда знания, он перестает быть человеком

Фритьоф Нансен (1861 – 1930) – норвежский полярный исследователь,

океанолог, зоолог

Дух подвластен тому же закону, что и тело, – невозможности существования без постоянного питания

Люк де Клапье де Вовенарг (1715 – 1747) – французский писатель

Принцип системності вимагає розглядати процес освіти як складну від­криту систему, яка включає взаємопов’язані компоненти: цілі освітнього про­цесу, людей (студентів, їх батьків, науково-педагогічних працівників, адміні­страцію ВНЗ), науково-методичне забезпечення, потреби суспільства та ін.

Системністьосвітизумовлюєїїструктуру(освітнітаосвітньо-кваліфікаційні рівні, напрями та спеціальності) і забезпечує можливість набуття студентом фундаментальних, професійно орієнтованих і фахових знань, вмінь і навичок, розвитку пізнавальних здібностей для розвитку свого інтелектуального по­тенціалу та здійснення ефективної професійної діяльності.

Науково-педагогічні працівники повинні розробляти та вдосконалювати свої лекційні курси на основі системного підходу, враховуючи міждисциплі­нарний взаємозв’язок між різними курсами.

Безперервність освіти спонукає науково-педагогічних працівників по­стійно підвищувати свій професійний рівень, педагогічну майстерність, на­укову кваліфікацію та виховувати у студентів прагнення до постійного підви­щення своєї освіченості, кваліфікації та професіоналізму.

Безперервна освіта, яка здійснюється через поєднання самоосвіти з надан­ням можливості в будь-який момент скористатися допомогою висококваліфі­кованих викладачів і фахівців, є основою для формування у фахівця творчого ставлення до своєї справи. Відбувається перехід від мономоделі, орієнтованої на підготовку фахівця, функціонера, до поліфункціональної моделі, в основі якої – вільний розвиток особистості кожного, формування здатності до само­розвитку.