Положення сьоме

Стратегія розвитку світової економіки, її перехід до економіки знань, а зна­чить – до мережних форм синтезу нових знань диктують підсилення ролі фун­даментальної підготовки фахівців. Відносно економічної освіти це означає підсилення економіко-теоретичної, економіко-математичної та комп’ютерної підготовки фахівців.

Особливої уваги потребує розвиток економічної теорії, оскільки тільки вітчизняні вчені та їхні колеги з постсоціалістичних країн мають необхід­ну суспільну практику для розробки теорії переходу від адміністративно- командної економіки до економіки знань. Ця теорія має стати першою складо­вою фундаменталізації підготовки фахівців економічного спрямування.

Другою складовою є значне підвищення теоретичної підготовки студен­та за профільною для даної спеціальності дисципліною, що має базуватися як на університетських наукових дослідженнях, так і на досягненнях світової наукової думки.

Дуже важливим є забезпечення третьої складової фундаменталізації вищої економічної освіти – підключення наших вчених до науково-дослідної та про­ектної роботи всього світового науково-технічного співтовариства у сфері економіко-математичного моделювання та комп’ютерних технологій.

Умовами реалізації сьомого положення є:

• Структура і зміст навчальних планів підготовки бакалаврів і магістрів мають враховувати необхідність фундаменталізації вищої економічної освіти.
• Тематика науково-дослідних і проектно-конструкторських робіт та структура підготовки фахівців вищої кваліфікації (кандидатів, докторів наук) мають бути узгоджені з вимогою фундаменталізації економічної освіти.
• Фундаменталізація економічної освіти вимагає відбору абітурієнтів з математичним, логічним складом мислення і відповідними здібностями. Тому профорієнтаційна робота має проводитись серед відповідного контингенту у школах, що спеціалізуються на точних науках.
• Необхідність поряд зі спеціальностями економічного профілю розвива­ти комп’ютерний напрям підготовки фахівців, оскільки:

• комп’ютерна підготовка фахівців економічних спеціальностей буде кращою, якщо вона буде здійснюватися викладачами, що ве­дуть наукові дослідження на своїх спеціалізованих (комп’ютерних) кафедрах і готують паралельно фахівців комп’ютерного напряму;
• підготовка фахівців комп’ютерного напряму для організаційно- економічних систем буде більш якісною, якщо дисципліни еко­номічного профілю, що описують предметну область, будуть викладати професори, які ведуть наукову роботу організаційно- економічного профілю на своїх спеціалізованих кафедрах.

Кожна з наведених умов реалізації концептуальних положень може бути реалізована в рамках одного або декількох напрямів роботи університету – навчальна, наукова, методична, виховна, міжнародна робота. Для цього два рази на рік в університеті розробляються конкретні завдання з визначенням терміну виконання, відповідальних виконавців на поточний період і відповід­них завдань на стратегічний інтервал часу. Сукупність цих завдань складає програму розвитку університету. Розробкою складових такої програми кожен рік опікується науковий загал університету, а її обговорення проходить на засіданнях вчених рад факультетів.