Положення третє

При підготовці фахівців освітньо-кваліфікаційних рівнів «бакалавр» та «магістр» робота викладача має бути спрямована на кінцевий результат – формування у студентів компетентностей, які йому необхідні як фахівцю того чи іншого напряму підготовки, спеціалізації, спеціальності та магістерської програми згідно із затвердженою моделлю. Відповідальний за дисципліну або пакет дисциплін (головний лектор) професор або провідний доцент має бути, по суті, координатором освоєння студентом відповідних знань, формування вмінь, комунікативних здатностей, відповідальності та автономності, що фор­мують його ту чи іншу компетентність як фахівця. Перевірка якості форму­вання відповідних компетентностей здійснюється за допомогою поточного та підсумкового контролю, що може проводитися в різних формах.

Умовами реалізації третього положення є:

• Активна участь керівництва університету, факультетів, кафедр, профе­сорів, провідних доцентів у формуванні державного стандарту фахів­ців вищої освіти рівня бакалавра та магістра, в тому числі нормативної частини навчальних планів, змісту дисциплін через органи управлін­ня та підрозділи Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, профільні науково-методичні комісії, професійні спілки різних галузей, формування суспільної думки на відповідних конференціях та у фахо­вих виданнях.
• Уточнення не рідше одного разу на п’ять років моделі фахівця в термінах компетентностей з кожного напряму підготовки, кожної спеціальності щодо переліку та змісту кваліфікацій відповідно до прогнозних уявлень змін потреб суспільства, що обумовлює виникнення нових спеціалізацій на рівні бакалаврів та нових магістерських програм у магістратурі. На основі цих уточнень формування пропозицій уряду щодо змін у «Дер­жавному класифікаторі професій…», «Довіднику класифікаційних ха­рактеристик професій працівників» та інших нормативних документах.
• Створення кожної спеціалізації того чи іншого напряму підготовки на рівні бакалаврату виключно для задоволення поточних або стратегіч­них потреб того чи іншого кола замовників (суспільних потреб), які потребують акцентованого формування у бакалаврів існуючих ком- петентностей або формування нових. Кожна спеціалізація має свого куратора з числа професорів та провідних доцентів, який відповідає за формування пакетів варіативних дисциплін під відповідне коло компе- тентностей (пакет спеціалізації), консультує студентів при виборі ними спеціалізацій і формуванні відповідно до цього своїх індивідуальних планів, формулює зміст практики, підбирає бази практики та координує керівництво нею.
• Кожна магістерська програма створюється, як правило, на п’ять років у рамках тієї чи іншої спеціальності для задоволення поточних або стратегічних потреб того чи іншого кола замовників (суспільних по­треб), які вимагають акцентованого формування у магістрів існуючих у даній спеціальності компетентностей або формування нових. Кожна ма­гістерська програма має свого керівника з числа професорів, який бере участь у формуванні нормативної частини магістерської програми, фор­мує перелік варіативних дисциплін під відповідне коло компетенцій, консультує студентів при виборі ними магістерської програми і форму­ванні відповідно до цього своїх індивідуальних планів, формулює зміст практики, підбирає бази практики та координує керівництво нею, бере участь у відборі студентів на свою магістерську програму.
• Підсумковий контроль результатів навчання з тієї чи іншої дисципліни, пакета дисциплін, спеціальності має бути таким, щоб з’ясувати якість ово­лодіння студентом конкретною компетентністю або колом необхідних компетентностей, що виражені в термінах знань, розумінь, умінь, комуні­кативних здатностей, відповідальності та автономності. Простий переказ змісту конспектів та навчальних посібників не може бути задовільним результатом навчання – потрібно показати необхідний рівень сформо- ваності компетентностей. Сенс підсумкового контролю полягає у пере­вірці вмінь та навичок студента застосовувати отримані знання, у пере­вірці ступеня оволодіння студентом тією чи іншою компетентністю або їх сукупністю. Підсумкове оцінювання провадиться у формі письмових іспитів, курсових робіт (проектів), випускних робіт (проектів). Воно має здійснюватися з урахуванням оцінок з поточно-модульного контролю.
  
  Сторінки:← →  |  1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16