При правильному викладанні математика як навчальна дисципліна дає студентам не тільки вузькоспеціальні знання, а й формує у них життєві компетенції, зокрема – формування здатності логічно мислити, чітко у визначених термінах формулювати проблему, обґрунтовувати свої рішення, використовувати при вирішенні проблем цілком визначені поняття. З огляду на цю тезу вчена рада затвердила математику як профільну дисципліну при вступі до університету.
По-третє, введення у навчальний план бакалаврської підготовки дисциплін інженерного і технологічного циклу дозволяє випускникам вільно орієнтуватися та самовдосконалюватися працюючи в організації будь-якої галузі, оскільки особливості роботи, наприклад, бухгалтера, фінансиста, економіста, менеджера суттєво залежать від того, де він працює – на металургійному або машинобудівному заводі, у посередницькій фірмі чи науково- дослідному інституті. При формуванні магістерських програм професійного спрямування обов’язково включаються дисципліни технологічного змісту відповідної галузі.
По-четверте, підсилення практичної підготовки студентів забезпечено введенням у навчальні плани ознайомчої, техніко-економічної та переддипломної практики, обов’язковим широким використанням тренінгів при викладанні професійно орієнтованих навчальних дисциплін. Це дозволяє готувати дійсно компетентного фахівця, який може зразу після закінчення університету працювати за фахом, а не починати свою роботу з додаткового навчання. Реалізація цього напряму роботи вимагає найвищого рівня викладачів. Для підвищення їхньої кваліфікації в університеті організоване навчання обсягом 70 годин для професорсько-викладацького складу через Центр освітніх інноваційних технологій, Центр післядипломної освіти, Центр персональних навчальних систем із залученням провідних вітчизняних та закордонних фахівців із захистом випускної роботи у вигляді тренінгу з відповідних дисциплін.
У концепції розвитку Харківського національного економічного університету наголошується на величезній ролі фундаментальної підготовки фахівців в умовах переходу до економіки знань, до мережних форм синтезу нових знань, що співпадає з одним із стратегічних напрямів розвитку освіти ХХІ століття, спрямованого на розвиток творчих здібностей особистості, забезпечення оптимальних умов для розвитку наукового мислення, створення внутрішньої потреби саморозвитку і самоосвіти майбутніх фахівців [5, с. 1].