На статистичному матеріалі університету побудовано статистично якісну чотирифакторну регресійну модель залежності успішності навчання в універси­теті від: рівня IQ студента; кількості балів у сертифікатах ЗНО з математики; кількості балів у сертифікатах ЗНО з української мови та літератури; серед­нього бала атестата про повну загальну середню освіту. Одним із висновків з цих кількісних досліджень є те, що оцінка IQ за тестами Амтхауера не дає можливості повною мірою оцінити здатність абітурієнтів до навчання у всіх його вимірах, тому потрібно продовжити роботу з розробки тестів комплексної оцінки навчальної компетентності особистості.

На ефективність майбутньої роботи фахівця впливає значна кількість чинни­ків, частина з яких уже вимірюється або може бути виміряна кількісно, а інша – не формалізується і тому мало піддається вимірюванню.

Напевно, успішність навчання у школі не дає гарантії його успішності в університеті, але, як показує практика, той, хто краще вчився у школі, краще вчиться в університеті. Цьому є кількісне підтвердження статистичними да­ними по Харківському національному економічному університету.

Також слід зазначити, що успішність навчання в університеті не дає га­рантій успішної роботи фахівця у своїй професії, але, безумовно, в середньо­му той, хто добре вчився, найчастіше буває успішним. Головною причиною цього, на погляд автора, є те, що ті студенти, які краще вчаться, крім усього іншого, більш відповідальні, більш організовані, більш здатні до навчання та самонавчання.

Кожен ефективний керівник може навести декілька життєвих прикладів того, що дане правило в реальному житті не спрацьовує, але це виключення, які обумовлені тим, що існуюча система оцінювання результатів навчання не враховує такі важливі характеристики особистості, як креативність та мотивованість.