Наукова діяльність

Пономаренка Володимира Степановича,

дійсного члена (академіка) НАПН України,

доктора економічних наук, професора,

ректора Харківського національного економічного

університету імені Семена Кузнеця

 

Результатами наукових досліджень стали одноосібні монографії, зокрема англійською, французькою мовами, та цикл наукових статей. Автор та співавтор 404 наукових та навчально-методичних праць, понад 260 наукових праць, серед яких понад 110 монографій, серед яких 8, опубліковані іноземними мовами (англійською та французькою);

Scopus (ID 58040595100 )	h- 7
Web of Science (ID:  X-7667-2018)	h- 2
Google Scholar	h- 30
ORCID  ( ID  0000-0002-9702-8469)

понад 100 наукових статей, із яких 36 виконані одноосібно, зокрема в рейтингових міжнародних журналах, що входять до баз даних Web of Science та Scopus.

Особисто підготував 20 кандидатів та 10 докторів наук.

 

Результати наукової роботи із проблем вищої освіти оприлюднені в 5 одноосібних монографіях, 24 одноосібних статтях.

Дослідження проведені з метою підвищення якості підготовки фахівців з вищою освітою в Україні. У працях представлено такі результати:

 

1. Аналіз виявив хвилеподібний характер змін демографічної ситуації в Україні, що формується під впливом соціально-економічних чинників. Встановлено шість таких періодів: 1992 – 1994 рр.; 1995 – 2001 рр.; 2002 – 2004 рр.; 2005 – 2008 рр.; 2009 – 2012 рр.; 2013 – 2018 рр. Кожен із цих періодів демонструє характерні особливості природного, механічного руху населення та соціально-економічної ситуації в країні. Потребує додаткових досліджень період пандемії та війни.

Здійснено кількісне оцінювання щорічних прогнозних обсягів контингенту середньої та вищої школи до тридцятих років поточного сторіччя, що дає змогу обґрунтовано будувати стратегію розвитку системи освіти в Україні. Зокрема, зроблено прогноз зниження контингенту учнів ЗНЗ у двадцяті роки до 4 млн. осіб із 7,14 млн. осіб у 1996 році. Прогнозний контингент студентів ЗВО представлено на рівні 1 млн. осіб, у той час як цей контингент у 2007 р. становив 2,37 млн. осіб. Офіційні статистичні дані за 2022 рік підтверджують цей прогноз, що вказує на адекватність моделей, які були використані. Однак війна в Україні вносить свої корективи і руйнує всі прогнози [15,17,18,19,23, 27].

2.Обґрунтовано нагальну необхідність реформування середньої школи, оскільки спрямованість нашої масової шкільної освіти на запам’ятовування великої кількості знань, а не на їх розуміння та формування в учнів здатності їх використовувати у процесі вирішення життєвих та спеціальних завдань, зумовлює відносно слабкі показники у міжнародному моніторингу в межах TIMSS та РISA. Справа навіть не в цих показниках, а в тому, що наші школярі не готові до застосування знань, і тому вони в процесі навчання не відчувають їхню необхідність для свого життя [2,7,8,10,12,14,17,18, 20, 21, 23]

3. Проведено також математико-статистичний аналіз взаємозв’язків успішності навчання в університеті з балами сертифікатів ЗНО з української мови та літератури, математики, балів атестату середньої школи, балів тесту IQ за Альтхауером. Як результати навчання кожного студента розглянуто середні бали його успішності впродовж трьох років навчання в університеті. Досліджено кореляційний зв’язок успішності навчання із вказаними вище показниками та побудовано регресійні моделі, які є статистично якісними згідно з критеріями Фішера та Дарбіна – Уотсона

Загальний висновок полягає в тому, що конкурсний бал поглинає вплив усіх досліджуваних показників і є валідним для оцінювання здатності вступників до успішного навчання в ЗВО. Можемо стверджувати, що чим вищі бали за цим показником має абітурієнт, тим успішніше він буде навчатися у ЗВО [2, 7, 8,10,12,14,17,18, 20, 21, 23].

4. Здійснено кількісне оцінювання об’єктивності зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО) результатів навчання в Україні на основі офіційних звітів. Встановлено, що власне незалежність тримається лише на конкретних особистостях, а не на технології, яка б унеможливила суб’єктивне втручання у процес проведення оцінювання. Наразі незалежність наглядачів в аудиторіях під час тестування зазнає потужного випробування на порядність. Зроблено висновок про нагальну необхідність удосконалення системи ЗНО загалом.

Однак є суттєвий позитивний результат запровадження зарахування до ЗВО за результатами ЗНО. На основі аналізу даних у 2008, 2009 рр., як порівняти з 2018, 2019 рр., встановлено, що основні ресурси батьків та їхні зусилля нарешті почали спрямовуватися на додаткові заняття для своїх дітей і пошук для них кращих викладачів на відміну від пошуку шляхів і засобів «влаштування» до ЗВО. Таким чином, результат реформування освітньої галузі починає проявлятися у суспільстві через 7–10 років. [2, 7, 8, 10, 12, 14, 17, 18, 20, 21, 23].

5. Проведено аналіз загального комунікативного оточення, узагальненого та галузевих об’єктів професійної та освітянської діяльності. Запропоновано ієрархію академічних і професійних компетентностей та її використання для формування навчальних планів. Таким чином з’ясовано, що в основі цього процесу лежить не перелік навчальних дисциплін, а сукупність предметно-спеціалізованих  професійних та особистісних компетентностей (soft skills).

Запропоновано систему організації самостійної роботи студентів і забезпечення її ефективності за допомогою системи мотивації студентів і професорсько-викладацького складу до спільної роботи для формування компетентного економіста та менеджера [4, 5, 6, 12, 17, 18, 19, 20, 23].

6. Обґрунтовано необхідність формування навчальних планів в університеті за принципом безперервності, який передбачає відсутність перерв у графіках навчання за різними видами підготовки: мовної, математичної, комп’ютерної, технологічної, професійної та практичної. Окрім того, запропоновано введення у навчальний план бакалаврської підготовки дисциплін інженерного і технологічного циклу, що дає змогу випускникам вільно орієнтуватися та самовдосконалюватися, працюючи в організації будь-якої галузі, оскільки особливості роботи бухгалтера, фінансиста, економіста, менеджера суттєво залежать від того, де він працює – на металургійному чи машинобудівному заводі, у посередницькій фірмі чи науково-дослідному інституті. [4, 5, 6, 12, 17, 18, 19, 20, 23]

7. Запропоновано концепцію побудови персональних навчальних систем (ПНС), оскільки тривіальне накладання ІТ-технологій на традиційний підхід до самостійної роботи, який базується на звичній передачі знань із підручників студентові, не дає очікуваного результату. Отже, необхідно так побудувати ПНС, щоб вона на основі дистанційних технологій була спрямована на формування у студента здатності самонавчатися протягом усього життя, здатності  використовувати здобуті знання у своїй діяльності та суттєво розширила можливість спілкування викладача зі студентом навіть за умов територіального розмежування [3, 4, 10, 12,13, 17, 18, 21, 23].

8.Обґрунтовано необхідність перебудови системи фінансування НДДКР, оскільки у бюджетній сфері не ліквідовано практику фінансування науково-дослідних установ та підрозділів ЗВО, а не конкретних проєктів. Окрім того, фінансування НДДКР суб’єктами господарювання держава не стимулює ані економічними важелями, ані організаційними. Чинна система оплати праці зумовлює відсутність реального зацікавлення вчених ЗВО у розширенні наукової діяльності та підвищенні якості наукових розроблень, оскільки вони на умовах сумісництва незалежно від обсягу виконаних НДДКР не можуть отримувати більше, ніж 50% окладу, що передбачено відповідною Постановою КМУ [1, 3, 6, 16, 17, 18, 23].

9. Розроблено методику аналізу ринку праці, яка дає змогу кількісно оцінити, наскільки «недооцінені» або «переоцінені» абітурієнтами спеціальності, освітні програми.

Підтверджено, що на сучасному етапі розвитку суспільства ухвалення рішення в процесі обрання спеціальності, освітньої програми переважно здійснюється не за критерієм «ціна – якість» чи «вимогами ринку праці», а за віртуальною можливістю самовиражатися або продемонструвати оточенню свою віртуальну успішність. Таким чином реалізуються принципи «економіки вражень» [17,18, 20, 23, 27].

10. Проведено аналіз вимог роботодавців з метою уточнення обсягів ринку праці в розрізі груп спеціальностей та освітніх програм щодо наявності в претендентів на робочі місця:

- відповідного рівня освіти та стажу роботи;

- рівня сформованості мовної та комп’ютерної компетентностей;

- рівня професійних компетентностей;

- рівня особистісних компетентеностей (soft skills) [17, 18, 20, 23, 27].

11. Проведено аналіз системи фінансування вищої освіти до запровадження «формульного підходу». Для структуризації дослідження вчений виокремив такі групи університетів: класичні, політехнічні, економічні, галузеві та «привілейовані». За кожною з цих груп проведено аналіз структури видатків зі спеціального та загального фондів. Результати продемонстрували, що ЗВО суттєво відрізняються відсотками коштів, які були виділені менеджментом на утримання і розвиток. Половина з досліджених ЗВО виділяли на утримання і розвиток у середньому 1,602 тис. грн. на рік із кожного студента-контрактника, у той час як друга половина активно розвивалася та виділяла на це в середньому 7,544 тис. грн. Така відмінність демонструє кардинально різні підходи менеджменту кожного конкретного ЗВО до свого стратегічного розвитку.

Висновок полягає в тому, що проблеми фінансування вищої освіти залежать не стільки від розміру загального фонду, скільки від механізму його розподілу та якості менеджменту ЗВО [23].

12. Проведені дослідження засвідчили, що фінансування підготовки фахівців з вищою освітою в Україні регламентуються здебільшого Постановою КМУ від 24 грудня 2019 року № 1146 (далі Постанова) зі змінами. Однак, за своєю сутністю, вона регламентує розподіл між ЗВО коштів, виділених у бюджеті на відповідні програми. Тому розраховують не вартість підготовки фахівців, а роблять перерозподіл коштів, що вже виділені на фіксоване державне замовлення. Отже, питання достатності коштів на забезпечення якісної підготовки фахівців із вищою освітою за державним замовленням окремим ЗВО навіть не розглядається.

Однак чинна система державного замовлення на фахівців із вищою освітою побудована так, що, як засвідчив аналіз, його обсяг за певною спеціальністю здебільшого надають тим ЗВО, які не мають фінансової можливості якісно здійснити науково-навчальний процес. Тому вдосконалення моделі, що є основою Постанови, не може бути ефективно виконаною без перегляду системи державного замовлення на фахівців із вищою освітою [23, 27, 28].

13. Аналіз даних із ЄДЕБО за 2019–2021 рр. продемонстрував феноменальну розпорошеність державного замовлення за прийомом на перший курс. Загалом за критерієм малочисельних груп 6 908 бюджетних місць прийому на перший курс у 2021 р. було розподілено нераціонально. Згідно з бюджетним паспортом 2021 р. на одного здобувача з наведеного контингенту із загального фонду було витрачено 70 376,3 грн. Отже, приблизно 0,5 млрд грн (6 908 ´ 70 376,3 = 486 159 480) із загального фонду бюджету України використано неефективно. Приблизно така сама ситуація склалася і в попередні три роки, тому за повний цикл підготовки бакалаврів (чотири роки) через нераціональний розподіл державного замовлення на підготовку бакалаврів приблизно 2 млрд грн (0,5 ´ 4 = 2) використано неефективно. За ці кошти «підготовлено» майже 28 тис. бакалаврів украй низької якості з невизначеної спеціальності (6 908 ´ 4 = 27 632).

Запропоновано методику, яка не тільки дасть змогу ефективно використати загальний фонд Бюджету, а й оптимізувати мережу ЗВО України упродовж 2 – 3 років [23, 25, 26, 27, 28, 29].

14. Доведено, що Постанова КМУ № 1146 у чинній редакції потребує суттєвого доопрацювання.

Зокрема необхідно:

-      здійснювати визначення розрахункового контингенту здобувачів вищої освіти, які навчаються на умовах державного замовлення в окремому ЗВО, із урахуванням індексу державної підтримки спеціальності (для його визначення потрібно розробити відповідну методику);

-       розраховувати розміри індексів спеціальностей, індексів рівня вищої освіти, індексів форми здобуття освіти згідно з методикою, запропонованою вченим;

-       ввести додатковий показник оцінювання результатів діяльності окремого ЗВО – «Ефективність залучення коштів зовнішніх стейкхолдерів на освітню діяльність»;

-       здійснювати розрахунок інших показників із урахуванням наданих вченим пропозицій.

Після доопрацювання ця Постанова може бути запроваджена [23, 27, 28].

15. У наукових працях доведено, що сама по собі Постанова КМУ № 1146 не розв’яже проблеми фінансування вищої освіти, навіть якщо будуть прийняті обґрунтовані індекси і показники з таких міркувань:

– поза увагою залишиться інфраструктура ЗВО, яка наразі не відповідає потребам окремого ЗВО та яка не пов’язана безпосередньо з навчальним процесом, а її використання для наповнення спеціального фонду (комерційна оренда чи відчуження) наразі практично неможливе. Потрібна зміна законодавства;

– застаріла матеріальна база лабораторій не може бути оновлена через феноменальну розпорошеність держзамовлення за спеціальностями, які потребують сучасного обладнання. Потрібна спеціалізація, яка може бути забезпечена управлінням держзамовленням (блокування отримання держзамовлення ЗВО за окремою спеціальністю, якщо попередні два роки за нею не було забезпечено набору мінімум академічної групи за системою бюджет+контракт). Концентрація підготовки фахівців за такими спеціальностями  у трьох-чотирьох ЗВО дасть змогу оновити матеріальну базу за рахунок спільного фінансування із загального та спеціального фондів [23, 27, 28, 29].

Список наукових праць із проблем вищої школи.

1. Пономаренко В.С. (2005) Проблеми підвищення ефективності наукової, освітньої, інвестиційної діяльності та корпоративного управління. Наукове видання. – Харків: Вид. ХНЕУ, 60 с.
2. Пономаренко В. С. (2005) Зовнішнє тестування абітурієнтів і якість освіти. Вісник ТІМО: тестування і моніторинг в освіті.  № 1 (1).  С. 26–29.
3. Пономаренко В. С. (2005) Мотиваційний аспект управління персоналом вищого навчального закладу  Економіка розвитку.  № 1 (33).  С. 5–9.
4. Пономаренко В. С. (2006) Підготовка фахівців з вищою освітою для економіки знань  Управління розвитком. № 2 (2006).  С. 3–6.
5. Пономаренко В. С. (2006) Економічний університет – концептуальні засади розвитку  Новий колегіум. № 3 (2006). С. 3–15.
6. Пономаренко В. С. (2006) Концептуальні засади розвитку економічного університету  Економіка розвитку. № 1 (37). – С. 5–10.
7. Пономаренко В. С. (2007) Зовнішнє тестування як крок до якісно нового рівня освіти України  Економіка розвитку. № 3 (43). – С. 5–8.
8. Пономаренко В. С. (2008) Якість освіти й очікування ВНЗ від системи зовнішнього незалежного оцінювання абітурієнтів Вісник ТІМО: тестування і моніторинг в освіті. № 2 (2008). – С. 18–19.
9. Пономаренко В. С. (2009) Харківський національний економічний університет: минуле, сучасне, майбутнє  Вища школа.  № 6. – С. 3–13.
10. Пономаренко В. С. (2010) Моніторинг сприйняття студентами заходів щодо підвищення якості підготовки фахівців  Економіка розвитку.   № 3. – С. 5–8.
11. Пономаренко В. С. (2010) Моніторинг формування іміджу університету  Економіка розвитку.  № 4.  С. 5–8.
12. Пономаренко В. С. (2010) Підвищення якості підготовки фахівців в універ­ситеті / В. С. Вища школа. – 2010.  № 10. С. 7–24.
13. Пономаренко В. С. (2010) Упровадження персональних навчальних систем у навчальний процес  Економіка розвитку. № 2. – С. 5–8.
14. Пономаренко В. С. (2011) Чи можна оцінити здатність особистості до навчання  Вісник ТІМО.  № 4(2011).  С. 39–41.
15. Пономаренко В. С. (2011) Прогнозування динаміки кількісних показників системи освіти України  Економіка розвитку.  № 2.  С. 5–10.
16. Пономаренко В. С. (2012) Проблеми підготовки наукових кадрів  Вища школа. № 2. – С. 7–19.
17. Пономаренко В.С. (2012) Проблеми підготовки компетентних економістів і менеджерів в Україні: монографія  Харків: ВД «ИНЖЕК», . 352 с.
18. Ponomarenko V. (2013) Problèmes de formation des économistes et managers compétents en Ukraine, Kharkiv : ME: INGEK, 2013. – 352 p.
19. Пономаренко В. С.(2013) Інтеграція у світовий освітній простір – потреба сучасності  Освіта.  № 16. – С. 10.
20. Пономаренко В. С. (2015) Діагностика здатності студентів до професіоналізації Вища школа. № 9–10.  С. 23–41.
21. Пономаренко В. С. (2015) Як зробити самостійне навчання якіснішим? Освіта України.  № 33 (2015).  С. 7.
22. Пономаренко В. С. (2018) Класифікація методів рейтингування закладів вищої освіти України Педагогіка і псхологія. – 2018. – № 2. – С. 24–36.
23. Пономаренко В. С. (2020) Розвиток вищої освіти в Україні: аспекти менеджменту та маркетингу: монографія / В. С. Пономаренко. – Харків : Майдан, 2020. – 530 . URL: http://repository.hneu.edu.ua/handle/123456789/23962
24. Пономаренко В. (2020) Удосконалення системи держзамовлення Освіта і суспільство.  № 11–12.  С. 10–11.
25. Пономаренко В. С. (2020) Об’єктивна необхідність і шляхи удосконалення системи держзамовлення на підготовку фахівців з вищою освітою в Україні [Електронний ресурс]  Вісник Національної академії педагогічних наук України. Т. 2 (2). – 4 с. URL: https://doi.org/10.37472/2707-305X-2020-2-2-13-3
26. Пономаренко В.С. (2020) Удосконалення системи держзамовлення Освіта і суспільство. – 2020. – № 11–12. – С. 10–11.
27. Ponomarenko V. (2021) Some problems of the education system in Ukraine: analytics. Kharkiv: РС ТЕСHNOLOGY СЕNTЕR, 2021. 172. doi: http://doi.org/10.15587/978-617-7319-35-0 (Scopus). URL: http://monograph.com.ua/pctc/catalog/book/978-617-7319-35-0
28. Пономаренко В. С. (2021) Фінансування університету. Проблеми, варіанти рішень : монографія. Харків : ХНЕУ ім. С. Кузнеця, 2021. – 128 с.
29. Ponomarenko V. S. (2022) State Order for the Training of Specialists with Higher Education and Optimisation of the Higher Education Network / V. S. Ponomarenko // Journal of Higher Education Theory and Practice.  Vol. 22. – No. 18. – P. 128–136; [Electronic resource]. URL: https://doi.org/10.33423/jhetp.v22i18.5705.