Процитовані фундаментальні положення та принципи діяльності університетів, що викладені у Magna Charta Universitatum складають основу для розроблення і реалізації власних стратегій розвитку кожного університету.

Сучасний категоріальний апарат передбачає формулювання кожним університетом власних трактовок: Візії (бачення), місії, корпоративних цінностей, стратегічних цілей, операційних цілей, показників результативності, поточних та стратегічних завдань.

Найбільш близькою автору є думка Е. Мальцева про те, що «візія – це мрія. Це бажаний власний образ у майбутньому…» [20].

У навчальній літературі існує декілька трактувань поняття «візія», або українською мовою «бачення». Наприклад: «Бачення підприємства – найбільш загальний орієнтир у діяльності підприємства, що дозволяє сформувати гіпотетичну (ідеальну) форму його майбутнього існування і стану, який може бути досягнуто за найсприятливіших обставин. Бачення є хорошим засобом мотивації персоналу підприємства та інвесторів, створить відчуття перспективи в діяльності підприємства, визначає рівень домагань у процесі стратегічного планування» [26].

Щодо університету пропонується наступна версія. Візія – бачення власної ролі університету у світі, свого місця в цивілізаційному (соціокультурному) розвитку людства.

Бажано аби візія університету хоча б частково співпадала з візією людей, які в ньому працюють. Було б дуже ефективно аби кожний член університетського колективу усвідомлював свою роль у формуванні майбутнього людства. Осмислена візія кожного члена колективу безпосередньо впливає на результат діяльності університету загалом. Бажано переключити устремління членів колективу через візію на глобальні цілі функціонування університету.

Запалити в душі кожного бажання працювати на майбутнє людства майже неможливо. Особливо це дуже непросто зробити в умовах, коли на очах відбувається суттєве розшарування суспільства за майновими ознаками. Однак, як показує практика, в будь-якому колективі є частка людей, які дійсно працюють не тільки за гроші, а і за ідею. Вони вбачають успіхи університету своїми успіхами, а поразки – своїми поразками. Такі люди є золотим фондом, безцінним ресурсом, рушійною силою розвитку університету. Вони працюють на майбутнє, на те що залишиться після того, коли нас всіх вже не буде на цьому світі.