Основою формування однорідних угруповань є обґрунтування кількості кластерів, на які буде проведено розбиття вихідної сукупності об’єктів. Використання критерію Кайзера та природньої кластеризації дозволило визначити, що сукупність ЗВО України доцільно розбити на чотири кластери – високого, середнього, слабкого та низького рівнів привабливості. Відповідні розрахунки були проведені автором за допомогою використання ППП Statistica 10.0.

Наявність суттєвих розбіжностей між середніми значеннями показників привабливості ЗВО для виділених чотирьох кластерів свідчить, що обрана кількість кластерів є доцільною.

Етап 2. Метою даного етапу методики є вибір та обґрунтування способу визначення привабливості вищого навчального закладу для абітурієнтів, що бажають отримати якісну вищу освіту відповідно до кожного з формованих кластерних угрупувань. На цьому етапі потрібно побудувати ієрархію ЗВО у кожному з виділених на першому етапі кластерів.

На сьогодні існує достатньо великий спектр способів визначення привабливості досліджуваного об’єкта чи процесу. Найбільш відомими є різнопланові підходи до рейтингування об’єктів дослідження, які базуються на вербальних оцінках. Достатньо широко в наукових та практичних дослідженнях використовуються підходи, що дозволяють отримати кількісну оцінку. Останні завдяки можливості отримання оцінки привабливості в кількісному виразі та на цій підставі завдяки можливості надання однозначної економічної інтерпретації отриманим результатам набувають усе більшої популярності в різних порівняльних дослідженнях.

Слід зауважити, що існують два основних підходи до отримання узагальнюючої кількісної оцінки привабливості об’єкта дослідження:

· монокаузальний підхід, який дозволяє оцінити привабливість об’єкта на підставі аналізу зміни значень одного показника, певним чином обґрунтованого. Цей підхід у дослідженні вже був реалізований з використанням показника «кількість поданих заяв» для визначення привабливості ЗВО для абітурієнтів;

· полікаузальний підхід, який спрямований на отримання однозначної кількісної оцінки, що синтезує в собі синергетичний ефект взаємодії багатьох показників, які відображають різні сторони привабливості об’єкта дослідження. Із цією метою використовуються різні методи згортки чи формування інтегрального показника.

Не зменшуючи переваг першого підходу для певних науково-практичних досліджень, необхідно зазначити, що для оцінювання привабливості вищого навчального закладу найбільш доцільним є використання другого підходу. Такий підхід ґрунтується на двох наступних припущеннях:

· процес визначення привабливості ЗВО є складно структурованим процесом, що описується різноплановими показниками. Виходячи із цього, вищий навчальний заклад має розглядатися як точка в n-вимірному просторі;

· показники привабливості ЗВО є рівнозначними щодо їх впливу на загальну оцінку привабливості, тобто виділити найбільш пріоритетний за впливом один показник неможливо.