3.4. Авторська концепція фінансування вищої освіти в Україні

Для забезпечення комплексності дослідження систему фінансування вищої освіти необхідно більш детально структурувати за різними ознаками:

  1. 1.  За джерелами надходження фінансів до ЗВО:

· загальний фонд Державного Бюджету;

· спеціальний фонд Державного бюджету, який формується за рахунок:

  1. плати за навчання суб’єктами господарювання та органами місцевого самоврядування;
  2. плати за навчання від фізичних осіб;
  3. спонсорської допомоги;
  4. коштів «грантів» різного рівня.
  5. 2.  За рівнями зовнішнього управління:

· органи державної та регіональної влади;

· органи місцевого самоврядування;

· системи управління суб’єктів господарювання; · системи управління грантхолдерів; · фізичні особи.

  1. 3.  За рівнями внутрішнього управління:

· система управління фінансами на рівні кожного ЗВО;

· система управління фінансами на рівні академічних підрозділів ЗВО; · система управління фінансами наукових підрозділів ЗВО.

Наразі в країні склалася така ситуація, що більше ніж на 50 відсотків студентів навчаються за рахунок власних коштів.

У різні роки це співвідношення несуттєво змінювалося (рис. 3.4). Водночас упродовж останнього десятиліття студентів, що навчаються за власний кошт, завжди було більше ніж тих, хто навчається за рахунок інших джерел фінансування.

Згідно із запропонованою концепцією, фінансування здійснюється по-різному, залежно від того, в який частині схеми знаходиться та чи інша спеціальність.

Для спеціальностей, які в основному відповідають тільки потребам населення, фінансування здійснюється самими студентами. Контракт укладається між університетом і студентом або його батьками (опікунами). У ньому зазначають рівень освіти, спеціальність терміни навчання, обсяг оплати та інші умови надання університетом освітньої послуги.

За навчання студента за спеціальностями, що входять виключно у сферу інтересів суб’єктів господарювання (СГ), сплачує відповідна юридична особа. Для чого укладається контракт між суб’єктом господарювання, студентом і ЗВО.

Повернемося до розгляду схеми (див рис. 3.11). Для фінансування підготовки фахівців за спеціальностями, які знаходяться на перетині потреб населення та потреб держави, пропонується використовувати більш широко систему пільгового кредитування студентів. Таким чином буде частково враховано як інтереси держави, так і інтереси населення.

За спеціальностями, що знаходяться на перетині потреб суб’єктів господарювання різної форми власності та державних інтересів, згідно із статтями Закону України «Про державно-приватне партнерство» від 1 липня 2010 р. № 2404-VI та іншими актами чинного законодавства, можливі чотиристоронні контракти між підприємством, МОН, ЗВО та студентом про підготовку фахівців за різними рівнями освіти та спеціальностями. До таких спеціальностей належать деякі технічні та спеціальності класу фундаментальних (біологія, фізика, хімія тощо). У такому випадку частину коштів за навчання сплачує суб’єкт господарювання, частину МОН через адресне держзамовлення з обов’язковими додатковими зобов’язаннями з боку студента.

Співпраця держави з приватним бізнесом є потужним важелем підйому рівня фінансування не тільки освіти, а й науки. Держава може взяти на себе частину ризиків низької рентабельності результатів наукових досліджень, що, безумовно, буде мотивувати бізнес вкладати кошти в ці дослідження. Така співпраця суттєво обмежена наразі відсутністю якісного законодавчого забезпечення.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>