Вирішення цієї проблеми можливе тільки при спільній роботі як законодавчої так і виконавчої гілки влади. В управлінні процесом державного фінансування закладів вищої освіти має врешті-решт перемогти державницька позиція, тому що без відродження освіти в цілому і вищої школи зокрема неможливий прогресивний розвиток країни.

Щодо фінансування роботи гуртожитків, то існує також замкнене коло, оскільки, з одного боку, згідно із чинним законодавством, вони мають фінансуватися за рахунок оплати студентами свого койко-місця, а з іншого – розмір плати за гуртожиток студентами обмежується 40 % від розміру академічної стипендії.

У 2018 році верхня межа оплати за одне койко-місце становила 520 грн на місяць. Тоді як фактичні витрати ХНЕУ ім. С. Кузнеця згідно з калькуляцією становили від 600 до 750 грн. Залежно від місяця року та характеристик гуртожитку.

Для того, щоб у 2018 році сплатити за комунальні послуги та виплатити з/пл персоналу, згідно зі штатним розписом у всіх сімох гуртожитках менеджмент університету змушений був компенсувати різницю у 5 млн грн із тієї частини спеціального фонду, яка сформована з оплати студентів за навчання. Подібна проблема характерна для більшості вітчизняних ЗВО, що мають гуртожитки для своїх студентів.

Легітимним рішенням цієї проблеми є розділення плати за койко-місця та плати за комунальні послуги по факту.

Отже, об’єктивна необхідність реформування системи фінансування вищої освіти є безумовною, для її вдосконалення доцільно використовувати солідарний тип фінансових відносин держзамовника з постачальниками і споживачами вітчизняного ринку освітніх послуг, що дозволить одночасно досягти беззбитковості освітньої діяльності, задовольнити потреби регіональних ринків праці, реалізувати бюджетну політику держави у сфері вищої освіти, спрямовану на культивування індивідуальної та взаємної відповідальності суб’єктів ринку праці та ринку освітніх послуг.