3.3. Аналіз системи фінансування вищої освіти до реформування

Традиційно державне управляння фінансуванням вищої освіти в Україні здійснюється через систему державного замовлення, яка базується на загальнонаціональному конкурсі. Критерієм відбору є кількість балів ЗНО, що набрав конкретний студент під час тестування. Саме вони визначають його рейтинг за конкретною спеціальністю в цілому по Україні.

Далі залежно від того, скільки бюджетних місць виділено на конкретну спеціальність, а також враховуючи рейтинг студента, приймається рішення про отримання конкретним студентом бюджетного фінансування.

Якщо студент отримав бюджетне фінансування, відповідні кошти будуть перераховані до того ЗВО, який обрав конкретний студент і куди подав оригінали своїх документів. За такою системою здійснюється державне фінансування підготовки фахівців за державним замовленням.

З організаційної точки зору така система повністю усуває університети від відбору абітурієнтів на навчання (крім творчих спеціальностей) і робить цей відбір максимально прозорим. Проблеми практичної реалізації цієї системи розглянуті на основі аналізу великої кількості статистичного матеріалу із залученням математичного апарату в підрозділах 2.2 – 2.5.

Із фінансової точки зору обсяг державного фінансування кожного ЗВО залежить від того, скільки студентів, які пройшли за конкурсом, принесуть оригінали своїх документів до конкретного ЗВО.

Ця система має фундаментальні протиріччя:

· Державне замовлення виділяється за конкретною спеціальністю конкретному студенту, який приходить у конкретний ЗВО. Однак сума коштів на підготовку цього конкретного студента майже не пов’язана зі спеціальністю і визначається за іншими принципами.

· Кількість місць державного замовлення по країні в цілому визначається у травні-червні поточного року, тоді як обсяг фінансування для підготовки фахівців за цими спеціальностями визначається Законом про Бюджет, який приймається в листопаді-грудні цього року і суто віртуально пов’язаний із кількістю виділених навесні місць за спеціальностями.

· Ліцензійні вимоги до ЗВО, які здійснюють освітню діяльність, не пов’язані з фундаментальними особливостями тих чи інших спеціальностей. Особливо це стосується матеріально-технічного оснащення з відповідним інженерно-технічного персоналом.

У своїй сукупності перераховані протиріччя роблять систему державного фінансування у сфері вищої освіти малоефективною. Власне, для усунення цих протиріч у новій системі введено поняття «розрахунковий контингент», який визначається трансформацією фактичного контингенту через індекси спеціальності, рівня та форми вищої освіти.

Щодо витрат державного бюджету на освіту загалом, то у відносних показниках в Україні вони відповідають європейському рівню, і є навіть вищими (13,9 %) (рис. 3.5).

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>