3.2. Проблеми координації взаємодії фізичних осіб, суб’єктів господарювання і держави у фінансуванні вищої освіти

Для вирішення проблеми значних змін умов контрактів на навчання на кшталт, наведеному в даному підрозділі, прикладу стосовно з/пл та тарифів на комунальні послуги необхідно в Законі України «Про вищу освіту» передбачити можливість віднесення суттєвих змін регульованої частини з/пл та тарифів на комунальні послуги до форс-мажорних обставин із фіксацією граничних відсотків змін.

Поряд із проблемами фінансування отримання вищої освіти фізичними особами реально існують ті, що гальмують залучення до цього процесу суб’єкта господарювання (СГ).

Зацікавленість СГ у підготовці для себе фахівців тієї чи іншої спеціальності далеко не завжди закінчується підписанням контракту з ЗВО та студентом на предмет фінансування. Менеджмент підприємства або організації часто не поспішає витрачати кошти, він готовий спочатку пошукати відповідну кандидатуру серед тих, хто вже вчиться за власний кошт або за рахунок держбюджету. Такий підхід зрозумілий із бізнесової точки зору, але не завжди дає позитивний результат.

Взагалі кожен підприємець має декілька шляхів вирішення своїх кадрових проблем. Серед них можна згадати такі:

· простіше за все укласти контракт зі студентом та ЗВО на початку навчання, сплачувати в повному обсязі кошти і пасивно чекати закінчення терміну навчання;

· більш ефективним є підхід, коли із самого початку СГ активно бере участь у розробленні індивідуальної траєкторії навчання конкретного студента через корегування навчального плану з тим, аби сформувати у студента необхідні професійні та соціальні компетентності;

· ще більш ефективним є підхід, коли СГ не тільки бере участь у формуванні навчального плану, а й активно допомагає ЗВО та студентам його виконувати. Це можна робити через надання бази всіх видів практик, розроблення і представлення ЗВО власних «кейсів» із прив’язкою до реального життя підприємства, проведення проблемних лекцій провідними фахівцями підприємства за дисциплінами, що формують професійні компетентності, розробку ними тематики тем бакалаврських та магістерських робіт, їхню участь у оцінюванні результатів навчання;

· деякі СГ намагаються укласти контракт із ЗВО і отримати доступ до аудиторії випускників на необхідній спеціальності, які навчалися або за власні кошти або на бюджетній формі з тим, щоб провести конкурсний відбір для своїх потреб. Такий підхід має право на життя, але він не вирішує проблему системно, оскільки випускник за такого підходу не готовий одразу включитися в роботу, його слід ще доводити до необхідного рівня компетентності або на підприємстві або через систему підвищення кваліфікації ззовні.

З прийняттям змін до Закону України «Про вищу освіту» та завершенням підготовки МОН Положення про дуальну освіту виникла дуже ефективна форма співпраці між ЗВО та СГ, яка дозволяє поєднувати навчання з роботою на робочому місці СГ. Такий підхід вирішує проблему профілізації студента під конкретне коло компетенцій конкретних робочих місць. На жаль, практична реалізація дуальної форми навчання потребує внесення змін у велику кількість підзаконних актів і законів. Пропозиції з удосконалення подані в додатку Т в табл. Т.3.

Державі не потрібно нести весь тягар фінансування вищої освіти, але потрібно створити реальні стимули для залучення до цього процесу бізнес-структур.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>