3.2. Проблеми координації взаємодії фізичних осіб, суб’єктів господарювання і держави у фінансуванні вищої освіти

Крім того, згідно із чинним законодавством розмір оплати не може бути змінено впродовж усього періоду навчання. Передбачається тільки можливість щорічного збільшення оплати на відсоток, який не перевищує офіційний рівень інфляції за попередній рік.

Згідно з вимогами МОН вартість навчання на кожному рівні освіти та кожній спеціальності (освітній програмі) має бути оприлюднена університетом у березі-травні поточного року. Отже, планова калькуляція складається університетом у цей період і враховує діючи нормативи, що регулюють діяльність ЗВО. Враховуються вимоги до штатного розпису, тарифи комунальних послуг та всі інші складові кошторису. Вартість навчання враховує також платоспроможний попит на ринку освітніх послуг в Україні та за кордоном.

Однак, оскільки згідно із чинним законодавством державні ЗВО в Україні мають статус неприбуткової бюджетної установи, кошторис не може передбачати формування прибутку в цілому по університету, але в разі встановлення вартості навчання за спеціальностями і рівнями, економічно обґрунтованою є можливість зафіксувати за окремими рівнями і спеціальностями вартість навчання, що перевищує рівень собівартості, тоді як за іншими вартість буде нижча за собівартість.

Отже, з одного боку, університет має можливість використати кон’юнктуру ринку освітніх послуг, а з іншого – не порушити свій статус неприбутковості. Однак, якщо мова йде про освітні програми в межах однієї спеціальності, то ЗВО легітимним рішенням не може встановлювати різний рівень оплати за кожною програмою. Це обмеження створює перешкоду ЗВО використати на свою користь кон’юнктуру ринку освітніх послуг. Наприклад, згідно із чинним законодавством у межах спеціальності «Економіка» освітні програми «Міжнародна економіка» і «Економічна теорія» рівня бакалавра повинні мати однакову вартість навчання. Очевидно, що платоспроможний попит на освітню програму з міжнародної економіки значно перевищує цей попит на освітню програму з економічної теорії. Однак ЗВО не може скористатися поточною кон’юнктурою ринку і встановити плату за навчання по першій із наведених освітніх програм вищою за собівартість, а по другій – нижчою. Саме тому він в результаті втрачає частину надходжень у спеціальний фонд.

Крім того, встановлена плата за навчання має бути незмінною для бакалаврів упродовж 3 – 4 років, магістрів – 1,5 – 2 років, для доктора філософії 4 років. Таке обмеження з популістської точки зору має пояснення, але з економічної – це повний абсурд. До того ж ще не розроблено такий математичний апарат, який би дав змогу плановикам передбачити, що в середині планового періоду буде законодавче подвійне підвищення мінімальної заробітної плати та тарифів на комунальні послуги!

Для прибуткових державних та приватних організацій можна запропонувати виплатити законно підвищену заробітну плату (далі – з/пл) та оплатити законно підвищені комунальні послуги за рахунок прибутку, або за рахунок банківського кредиту.

Для бюджетних неприбуткових установ, які утримують значну частину персоналу та майна за рахунок спеціального фонду, єдиним умовно законним виходом є скорочення в межах чинного законодавства персоналу.

Реально у 2017 році ЗВО вимушені були скоротити науково-педагогічний персонал (НПП), інженерно-технічний та управлінський персонал навіть у більшому масштабі, ніж було необхідно для виплати з/пл тим, хто залишився, оскільки позбавитися в законний спосіб рухомого і нерухомого майна, аби скоротити комунальні виплати до запланованого на початку планового періоду рівня, ЗВО державної форми власності не мають можливості.

Отже, ЗВО, що мали на цей період надлишкові штати, перехідний залишок спеціального фонду з минулого фінансового року або кошти спеціального фонду на депозитних рахунках банків у якості «умовного буфера», змогли пережити стрибки підвищення з/пл та тарифів на комунальні послуги відносно без втрат якості підготовки фахівців. Переважна частина ЗВО дуже хворобливо переживала цей період. Деякі ЗВО були вимушені всередині навчального року скорочувати значну частину персоналу, аби мати кошти для виплати з/ пл та оплатити комунальних послуг.

Наприклад, навіть ХНЕУ ім. С. Кузнеця, який завжди мав фінансові резерви для матеріального заохочення персоналу та розвитку матеріальної бази, у 2017 році скоротив майже 200 ставок НПП та 50 ставок інженерно-технічного персоналу з тим, щоб мати кошти на з/пл та комунальні послуги. Розмір скорочення міг бути набагато більшим, якби не перехідний значний залишок спеціального фонду з попереднього року. Цей залишок дозволив зберегти таку чисельність НПП, яка забезпечила виконання вимоги Закону України «Про вищу освіту», згідно з яким навчальне навантаження кожного викладача не може перевищувати 600 академічних годин (ключовим у цьому обмеженні є фраза «у кожного викладача»).

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>