Для забезпечення розвитку вищої освіти необхідно використовувати не тільки державне фінансування, а й інші джерела – суб’єктів підприємницької діяльності, які прагнуть отримати висококваліфікованих спеціалістів, органів місцевого самоврядування, що спрямовані на забезпечення ефективного управління на місцевому рівні за рахунок залучення кваліфікованих в управління фахівців, фізичних осіб, що згодні самостійно сплачувати вартість навчання задля забезпечення майбутнього кар’єрного зростання за престижними або цікавими для них спеціальностями. Важливим питання в управління процесом фінансування є оптимізація фінансових джерел з переважанням альтернативних, що повинні стати більш значущими за обсягами у фінансовому портфелі закладів вищої освіти.

На перший погляд, система оплати навчання фізичними особами в Україні вирішена прийняттям «Постанови № 191 від 03 березня 2020 р.» і не створює ніяких проблем ані самій фізичній особі, ані ЗВО. Однак детальний розгляд питання показує, що проблеми існують і вимагають свого вирішення.

Розрахунок індикативної вартості навчання базується на відношенні видатків із загального фонду ЗВО на заробітну плату з нарахуваннями, комунальні послуги до розрахункового контингенту здобувачів, що навчаються за державним замовленням. Таким чином, ЗВО які мають високий коефіцієнт профілізації (відношення розрахункового контингенту до фактичного) отримають індикативну ціну нижчу за ту яка буде отримана для ЗВО з коефіцієнтом профілізації близьким до одиниці.

Де-факто технічні університети будуть мати демпінгову ціну, наприклад на економічні спеціальності стосовно цін за такими ж спеціальностями у спеціалізованих університетах, оскільки у них коефіцієнт профілізації завідома буде близький до одиниці. Це призведе до нерівних умов під час набору студентів на контрактну форму навчання. Як це не парадоксально, але вступникам буде вигідно йти до технічних університетів на економічні, соціологічні та інші гуманітарні спеціальності, що не підвищить якість підготовки фахівців. Безумовно, це не коректне управлінське рішення і його потрібно виправляти.

Наприклад, за індикативну ціну у кожному регіоні взяти середньозважену ціну серед ЗВО регіону по кожній освітній програмі за минулий рік.