Наступним після IQ чинником, що може впливати на успішність оволодіння необхідними компетентностями, є рівень креативності (CL). В університеті її рівень вимірюється за методикою Е. Торренса. Оцінюється дві складові креативності:

1. гнучкість, як здатність знаходити різні шляхи вирішення поставленого завдання, змінювати програму дій залежної від мінливих обставин;
2. оригінальність як здатність продукувати і просувати нові ідеї, які відрізняються від загальновідомих та усталених.

Результати тестування надані в табл. 2.4. Для студентів університету характерна висока креативність за складовою «гнучкість». Відсоток студентів, які показали вищі за середні результати вміння знаходити шляхи вирішення проблем в умовах значної мінливості обставин, сягає 90 % у 2019 році, тоді як у 2016 році таких студентів було всього 42,4 %.

За другою складовою креативності «оригінальність» відсоток студентів, що показали вищі за середні здатності, знаходиться у межах 7,3 – 16,4 %. Цей показник зріс за три роки більш ніж у два рази. Це достатньо високий результат, оскільки більш чверті студентів здатні продукувати нові ідеї, що вкрай необхідно для інноваційної та підприємницької діяльності.

Формування компетентного фахівця значною мірою залежить від розвитку у кожного студента такої особистісної компетентності, як «комунікабельність». Вона багато в чому залежить від особливостей емоційного інтелекту кожного студента. В університеті для оцінювання рівня емоційного інтелекту (ЕQ) використовується методика Н. Хола. Дані з оцінювання складових емоційного інтелекту надані в табл. 2.5.